Дитячий майданчик.. Граюся з сином.. Підходить дівчинка років 5-ти: “Ой, а ви по-украінскі говорітє?”

Одеса. Дитячий майданчик.

Розповідаю сину про особливості вуличних тренажерів та способи їх адаптованого використання в нашому випадку.

Підходить дівчинка – 5 років.

– Здрасті.

– Привіт.

– А можна я с вамі поіграю?

– Ти ще питаєш? Звичайно можна – навіть треба. Назаре, ти ж не проти, щоб дівчинка до нас приєдналася?

Назар посміхається, виказуючи тим самим свою згоду.- Ой, а ви по-украінскі говорітє?

– Так, звичайно.

– Я тоже хочу говоріть по-украінскі.

– Ну то давай.

– Нє, я нє умєю.

– А ти спробуй.

– “Будь ласка” знаю, “дякую” і єщьо всякіє слова.

– Ну так чудово.

– Вот бабушка моя умєєт.

– А мама і тато вміють?

– Оні умєют хуже.

– Ну нічого, ти швидко навчишся. До того ж, українська необхідна в школі.

– Ну я всьо понімаю, что ви говорітє.

– Молодець.

– Да…

Йдемо гратися.

Сергій Бригар