Дзвінок: – “Альо! Здравствуйтє! Вас беспокоіт менеджер вашего банка! Вам удобно гаваріть?”.. Я: – “Шо?”…-“Бабушка! Нам нада трі цифри с обратной сторони банковской карти!”.. Я відповідаю…

Дзвінок:

– Альо! Здравствуйтє! Вас беспокоіт менеджер вашего банка! Вам удобно гаваріть?

Я – (в натурі Цезар, причому: Гай і Юлій одночасно), помішуючи однією рукою борщ, другою набираючи якусь дуже мудру філософську мисліщу, ногою відпихаючи Байку від коробки, яка для книжок призначена, а не для сірої нахабної морди!!!: 

– Перепрошую! Га?

– Мєня зовут Юлия, я менеджер вашего банка. Ви можетє говоріть?

Я – пальцями ноги переставляючи коробку на табуретку, однією рукою дописуючи глибоко-філософську мисліщу, другою досипаючи сіль у борщ: 

– Шо?

– Рєшенієм совєта дірєкторов ваша карта пєрєдайотца на мониторінг. 

Я: – офігівши від  висоти, глибини й  різносторонніх векторів у сформульованій мисліщі та кута падіння коробки разом із табуреткою і кішкою, а заодне й теорії  ймовірності, що я блін замість солі всипала до борщу цукор:

– Хто кого порішив?

– Савєт дірєкторов банков Приват, Аваль і Ощадбанка рєшил отправіть вашу карту на фінмоніторінг. Давайтє уточнім рєквізіти.

Я – переконавшись, що всипала до брщу сіль, а не якийсь інший порошок білого кольору, усвідомивши, що то була не філософська мисліще, а банальна метафора, доповнена двома епітетами, трьома порівняннями, дієприкметниковим зворотом, часткою -не з безособовим дієсловом і ще кількома вигуками стосовно емпіричного пошуку квінтесенцій здорового глузду в пацієнтів шостої палати та остаточно розмежувавши коробку і кицьку:

– Чічас! Спочатку уточніть: хто якого дірєктора банку порішив! 

– Врємя заканчіваєтся! Давайтє бистрєнько уточнім рєквізіти!  Назовітє срок дєйствія і трі цифри на оборотє! 

Я – доливаючи сметану до борщу,  показуючи дулю Байці і намагаючись засократити якийсь черговий порух  знахабнілих до краю нейронів у черепній порожнині:

– 06.07.21

– А трі цифри?

Я – одною рукою помішуючи біло-бордові хвилі борщу та подумки порівнюючи ці гранатово-рубіново-агатово-опалові переливи із вкрапленням петрушково-кропового малахіту та мармурової крихти чорного перцю:

– 666

– Ви что шутітє?

Я – вимикаючи дорогий нептунський газ, який подається золотими трубами з платиновими вентилями, накриваючи кришкою своє безцінне вариво та відправляючи його ще  на трохи до, надійно захищеного від зголоднілих дітей гарячого сейфу духовки, щоб вариво набралося сталої цінності та паралельно з тим дописуючи якийсь вічно незакінчений каданс: 

– Анітрохи! 

– Еті цифри точно из вашей карти?

Я – захопившись ультранаціоналістичними ідеями та, культивуючи чистоту посуду, мийки, плити, підлоги навколо та коробки, щоб там поміж книжки не потрапила  котяча вовна 

– Ні. Вони з Біблії.

– Нам нада цифри із карти!

Я – відшукавши кінець незакінченого каданса, вимкнувши духовку, ховаючи на антресолі коробку від  нахабної сірої мордяки та закликаючи дітей вечеряти:

– Пишіть: один, дві крапки,  до мільйона.

– Ето что?

Я – слухаючи як ніжно плямкають мої діти, ловлячи неповторні запахи борщу, свіжого вітру перед майбутньою грозою, матіоли під вікном та чуючи нюхом аферу:

– Цифри це. Вам такі не підходять? Масштаб топографічної карти тернопільської області. Я нею діру в шпалерах заклеїла. 

– Бабушка! Нам нада трі цифри с обратной сторони банковской карти! 

Я – дивлячись у дзеркало, пильно так вдивляючись у нього, що мені аж мало не повилазило, не помітивши там жодних критичних геронтологічних трансформацій, зате добряче набравшися далеко не емпатичних емоцій стосовно співрозмовниці:

– Псячuй xвicт тобі бабушка! Може з мого року всі coбаки вже й пoздuxaли, але змiї ще точно чуються непогано. Цифри їй не подобаються! Ти диви яка: таке мале rа*но, а вже розмірами масштабу перебирає!  Так ось: ті попередні цифри – то був кінцевий термін споживання сметани, а я оце з тобою розмовляла виключно задля того, щоб kібepполіція встигла вичислити твоє місцезнаходження.

Вибили. Капець як люди ображатися схильні поробилися. Такі ніжні поставали, що прuбuтu мало.

Любов Бурак